31 рік відділяє нас від Чорнобильської катастрофи, а той чорний день трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі. Цей день не минув безслідно, вiн приніс свiту багато трагедій і буде завжди об’єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Саме тому з учнями 7-9 класів була проведена бесіда «Що я знаю про «ЧОРНОБИЛЬ?», а також переглянуто і обговорено документальний фільм «Правда про Чорнобиль». З учнями 1-6 класів проведено бесіди на відповідну тему.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа ХХ сторіччя – аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), розташованої у м. Прип’ять Київської області.

• цієї події набули характеру велетенської екологічної катастрофи. Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров’ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіоактивними нуклідами забруднено близько 5 тис. населених пунктів України, Білорусі та Росії, що склало більше 145 тис. кв. км їх територій. Смертоносна пляма в Україні накрила 2218 селищ та міст із населенням приблизно 2,4 млн. людей. Загальна площа радіаційного забруднення в нашій державі склала понад 54 тис. кв. км у 12 областях. На карті України з’явилась 30-кілометрова «зона відчуження».

Чорнобильська аварія призвела до безпрецедентного опромінення біля 5 млн. людей в Україні та в сусідніх країнах. Крім України, Республіки Білорусь та Російської Федерації вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Великобританія та інші країни. Таке масштабне забруднення спричинило радіоекологічні, медичні, а також значні соціально-економічні наслідки.

Катастрофа на Чорнобильській АЕС сколихнула весь світ і своєю величезною руйнівною силою, і мужністю тих, хто першими зіткнулися з її страхітливими наслідками.

26 квітня є днем пам’яті як про найбільшу техногенну катастрофу, так і днем вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу Чорнобильської атомної електростанції, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди вписано до літопису людської мужності, він навічно залишиться в пам’яті українського народу.

Перемагаючи розгубленість перед невідомістю того, що сталося, приголомшені несподіваністю аварії, майже всі працівники зміни залишилися на своїх робочих місцях. Як фахівці атомних станцій більшість із них розуміли масштаби трагедії, що постала перед їхніми очима тієї тривожної квітневої ночі, і не спасували перед нею. З цієї хвилини почався відлік часу жертовного подвигу, у якому сплавились в одне стійкість і відданість обов’язку.

• через кілька хвилин після вибуху реактора на місце події прибули підняті по тривозі й два відділення пожежників, які обслуговували Чорнобильську АЕС, очолювані начальником караулу, лейтенантом В. Правиком. Мужні бійці вступили у двобій з вогнем на четвертому енергоблоці та покрівлі машинної зали. Свідомі свого обов’язку і високої відповідальності перед майбутніми поколіннями, вони трудилися в ім’я життя інших людей. Саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії. Подвиг кожного з них заслуговує на окрему розповідь.

Від вибуху і під час пожежі, що тривала близько 10 днів, загинула 31 людина і більше 200 було госпіталізовано. Для гасіння пожежі було задіяно близько 240 тис. ліквідаторів. Всі вони отримали високі дози радіації.

Більше 115 тис. людей були евакуйовані з 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської ЧАЕС. У міру з’ясування масштабів та наслідків аварії, трагедія почала усвідомлюватися людством як планетарна катастрофа. Уряд України достроково припинив роботу ЧАЕС. Над зруйнованим четвертим енергоблоком була споруджена захисна залізобетонна споруда – об’єкт «Укриття», який ще називають саркофагом.

• «Чорнобиль» перетворилось на зрозумілий для всіх образ-символ, що ілюструє глибину кризи в тій чи іншій сфері: «духовний Чорнобиль», «інформаційний Чорнобиль», «економічний Чорнобиль»... Страшні наслідки Чорнобильської трагедії: смерті, хвороби, безлюдна пустеля навколо станції...

26 квітня – День національної жалоби. Про те, що сталось, не можна забувати. Лише пам’ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров’я та життя.

Тема Чорнобильської трагедії знайшла своє відображення в творах письменників ( «Увічнення пам’яті трагедії Чорнобиля в українській літературі ХХ ст.», «Чорнобиль у творчості Ліни Костенко», «Тема Чорнобиля в творчості українських письменників», «Поети сучасності про Чорнобиль», «Пам’ять… пам’ять, живи! Без неї я нічого не значу», документальна повість Юрія Щербака «Чорнобиль» та роман Володимира Яворівського «Марія з полином у кінці століття», книга Євгена Гуцала «Діти Чорнобиля», поеми Івана Драча «Чорнобильська мадонна» і Бориса Олійника «Сім» та ін.), художників, музикантів, кінофільмах. Встановлено пам’ятники ліквідаторам і жертвам Чорнобильської аварії в багатьох містах України.